Объяснение:
Сили та командування Редагувати
Безпосередньо на полі битви розгорнута армія Петра І налічувала близько 55 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полки та ще три драгунські шквадрони) й 283 гармати. Каролінери у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 17 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком Левенгаупт), 14 кавалерійських (главком Крейц) полків та корпус Лейб-драбантів[s, шведська артилерія участі в битві не брала. Будучи пораненим напередодні, Карл XII передав загальне командування фельдмаршалу К. Г. Реншільду.
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Шведської імперії, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Шведської імперії до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
