В чём заключались новые черты в образовании и науке по сравнению со старым порядком развёрнуто

1 вольтер это мыслителль2он понимает что под свободой находится свобода всего человека не ограничивая его в действиях3что его надо искоренить4что его надо развивать ценность в том что они его развивают

12 (24) октября 1813 года был подписан гюлистанский мир (карабах), по которому персия признала вхождение в состав российской империи восточной грузии и сев. азербайджана, имеретии, гурии, менгрелии и абхазии; россия получила исключительное право держать военный флот на каспийском море.

после смерти александра i, междуцарствия и жестокой расправы с декабристами на российский престол вступил брат александра николай. годы царствования николая i расцениваются как "апогей самодержавия". правительство активно боролось с революционным движением в россии и западной европе, массовыми народными волнениями, расправлялось с передовыми и прогрессивными идеями и людьми. главной целью внутренней политики императора стало укрепление и охранение существующего строя. программа его деятельности определялась фразой, произнесенной им при вступлении на престол: "революция на пороге россии, но, клянусь, она не проникнет в неё, пока во мне сохраниться дыхание жизни". понимая, необходимость широких преобразований и опасаясь нового революционного всплеска, император провел ряд реформ, которые не затронули основ государственного устройства. отсюда противоречивость и двойственность политики николая i: с одной стороны, широкая политическая реакция, с другой - осознание необходимости уступок "духу времени". в целом же, политика николая i носила консервативный характер на протяжении всего царствования. главными направлениями деятельности стали: укрепление самодержавной власти; дальнейшая бюрократизация и централизация страны; работа, направленная на создание полицейского государства. ключевой проблемой оставался крестьянский вопрос. понимая необходимость отмены крепостного права, николай не ставил перед собой его ликвидации.

під час великого посту 1653 року нікон оголосив проведення церковної реформи, що мала на меті уподібнення російської церкви іншим православним церквам. йшлося про обрядові і літургійні відмінності, що сформувалися протягом кількох віків між православними церквами. відмінності стосувалися кількості пальців, якими виконувалося хресне знамення, кількості разів вимови слова «алилуя» під час служби, напрямку руху процесії навколо святинь, кількості просфор при причащенні, написання імені ісуса.підняте ніконом питання реформи знайшло повну підтримку царя олексія, у перекладах богослужбової літератури надав київський монах єпифаній славинецький. 1654 року реформи були затверджені церковним собором, окрім обрядових особливостей постановлено було також у відповідність з візантійськими і богослужбову літературу.проте реформа знайшла ів і призвела до розколу церкви на прихильників реформи — «ніконіан» та ів — «старообрядців» або «розкольників», яких очолив аввакум петрович. аввакум вважав, що старі російські книги краще відпові православній вірі, тоді як нікон керувався політичними мотивами — бажанням оволодіти константинополем і служити у святій софії в співслужінні з константинопольським патріархом.владна підтримка ніконіанських реформ вирішила їх успіх. прихильників старого обряду 1656 року було постановлено відлучати від церкви, а згодом і піддавати суворим карам. так, був страчений митрополит коломни павел, ув'язнена і загинула від голоду бояриня феодосія морозова. широко практикувалося спалення заживо вірних у зрубі, зокрема 1682 року такої участі зазнав і сам протопоп аввакум. переслідування старообрядців спонукало їх до втечі до глухих районів московського царства або закордон.