Напевно, ніхто не може уявити, наскільки неосяжним є всесвіт книжок. людина здатна лише знаходити серед тисяч томів ті, які їй дійсно до вподоби. дехто покладається на поради знайомих, інші, переглянувши кінофільм, бажають неодмінно прочитати оригінал історії. але я познайомилась зі своїм улюбленим (на сьогоднішній день) твором на уроці світової літератури у сьомому класі. це новела відомого американського письменника о’генрі «останній листок». чому саме цей твір справив на мене таке враження? мені здається, насамперед тому, що в такому невеликому тексті автор зміг поєднати багато різних емоцій і переживань. це оповідання змушує замислитися над речами, набагато важливішими за просте буденне життя з його повсякденними турботами. ми кожного дня витрачаємо певний час на боротьбу з тими чи іншими проблемами, тому не завжди є можливість замислитися над сенсом життя, над тими речами, які повинен усвідомити кожен, – дружба, любов, доброта, людяність, гуманність. дружба… дві дівчини займаються живописом, прагнуть досягти успіху в нелегкому ремеслі. так сталося, що чекати нема від кого. але, на щастя ,вони стали одна для одної справжніми подругами. хоча, на жаль, у житті іноді стається так, що людина, яку ти вважаєш другом, дізнавшись про твої проблеми, намагається відійти від . це дуже прикро, але в наш час це не рідкість. читаючи оповідання, я дуже хвилювалася за джонсі. тяжка хвороба, прогноз лікаря, безнадійність, безпорадність… але в неї була справжня подруга – сьюзі, яка підтримує хвору, переймається її смутком і намагається вселити у подругу жагу до життя. але найбільше мене вразив художник, сусід дівчат, берман. людина, яка прожила все життя у гонитві за примарою. примарою слави і визнання. безталанний художник, невдаха… так можна його назвати, але…він спромігся зробити те, що не під силу було ні найкращим лікарям, ні вірній подрузі – вселити у згасаючу від хвороби свідомість джонсі жагу до життя, віру в одужання, намалювавши останній листок на стіні будинку. та ціна такого вчинку була надто великою: берман помер, встигнувши створити найдивовижніший у світі шедевр, що врятував людське життя, яке мало згаснути. адже це насправді шедевр, бо один маленький намальований листочок вселив віру і надію, любов до життя, подолав жорсткі примари безнадії й смерті, врятував від безглуздих думок і допоміг одужати джонсі (до речі, мало знайомій людині). чому ж для джонсі так потрібен був отой листочок? чому в серці бідолашної дівчини з’явилася надія одужати ? насправді цей листок і був останньою надією джонсі – не помирати, а жити. адже життя – це найкраще, що може бути у людини. я вважаю, «останній листок» – чудове оповідання. воно вчить нас, що чужих проблем не буває, а доброта і здатність співчувати – то наші чесноти. якщо кожен хоча б іноді тим, хто цього потребує, світ стане кращим.хочеться, щоб поміж людей панувала людяність та порозуміння, а не жага до влади та грошей. мені дуже шкода, що більшість людей, коли стають дорослими, забувають деякі твори і те, чому вони вчать. я впевнена, що не забуду це оповідання, його героїв, адже немає нічого ціннішого за людське життя. життя кожного з нас.
Спасибо
