С. барнаев. руки отца. о чём стихотворение? ​

1)15 июля 1896

2)метод  лингвистическая

что ещё нужно?

разочарование, одиночество, поиск гармонии в отношениях с окружающим миром («в минуту жизни », «и скучно и грустно», «горные вершины», «утес», «листок», «когда волнуется желтеющая »);

цитаты татьяны:

я к вам пишу – чего же боле? что я могу еще сказать? теперь, я знаю, в вашей волеменя презреньем наказать.но вы, к моей несчастной долехоть каплю жалости храня,вы не оставите меня.сначала я молчать хотела; поверьте: моего стыдавы не узнали б никогда,когда б надежду я имелахоть редко, хоть в неделю разв деревне нашей видеть вас,чтоб только слышать ваши речи,вам слово молвить, и потомвсе думать, думать об одноми день и ночь до новой встречи.но, говорят, вы нелюдим; в глуши, в деревне всё вам скучно,а ничем мы не блестим,хоть вам и рады простодушно.

  людина вчиться у природи жити у гармонії. в гармонії з оточуючими, в гармонії з самим собою та в гармонії з тією ж природою.

    людина вчиться довго та болісно.вчиться на своїх помилках.вчиться на своїх спостереженнях, думках, висновках. вчиться жити в злагоді та мирі. вчиться прощати, поступатися, забувати, повертатися, жаліти, любити не зважаючи ні на що. вчиться жити скромно, задовільняючись тим , що має. вчиться цінувати красу сьогоднішнього дня , яку не можна буде побачити завтра. вчиться робити те, що можна сьогодні, бо не можна буде  це  вже зробити завтра.

  природа навіть не зауважує того, що ми почерпаємо від неї. напевно для того і створив її бог творець прекрасною, багатогранною, мальовничою, чарівною, рішучою, впевненою, досконалою, постійною, відвертою, ніжною, простою, загадковою,

  вона створена для нас , а ми для неї ! це великий задум творця, та великий дар для нас. та, часто, ми не вміємо, не можемо, не хочемо користуватись цим задумом. ми шукаємо, що самі .винаходимо, мучимось, страждаємо, розчаровуємось. а все так ось вона природа, завжди готова нам і навчити.