С каким чувством николенька вспоминает игру и последующие события?
Толстой "детство"​

тула (гимн города)

роберт бернс - «горной маргаритке, которую я примял своим плугом»

о скромный, маленький цветок,

твой час последний недалек.

сметет твой тонкий стебелек

мой тяжкий плуг.

перепахать я должен в срок

зеленый луг.

не жаворонок полевой -

сосед, земляк, приятель твой -

пригнет твой стебель над травой,

готовясь в путь

и первой утренней росой

обрызгав грудь.

ты вырос между горных скал

и был и мал,

чуть над землей приподымал

свой огонек,

но храбро с ветром воевал

твой стебелек.

в садах ограда и кусты

хранят высокие цветы.

а ты рожден средь нищеты

суровых гор.

но как собой украсил ты

нагой простор!

одетый в будничный наряд,

ты к солнцу обращал свой взгляд.

его теплу и свету рад,

глядел на юг,

не думая, что разорят

твой мирный луг.

так девушка во цвете лет

глядит доверчиво на свет

и всем живущим шлет ,

в глуши таясь,

пока ее, как этот цвет,

не втопчут в грязь.

так и бесхитростный певец,

страстей неопытный пловец,

не знает низменных сердец -

подводных скал -

и там находит свой конец,

где счастья ждал.

такая участь многих

кого томит гордыни гнет,

кто изнурен ярмом забот, -

тем свет не мил.

и человек на дно идет

лишенный сил.

и ты, виновник этих строк,

держись, - конец твой недалек.

тебя настигнет грозный рок -

нужда, недуг, -

как на весенний стебелек

наехал плуг.

я не могу сказать точно, но все устное народное творчество- это сказки, рассказы и того подобное сочиняет народ, нет определенного человека,не написанно имя сочинившего.. тогда не принято было выделяться определенному человеку, поэтому "подписывались" как народ.. а авторские произведения пишет исключительно сам автор, то есть определенный человек, у которого мы знаем и фамилию и отчество и как я помню, у нас и было самое главное это как нам говорили в

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.