Объяснение:
Сомко вiдмовився тiкати з в'язницi, i не лише тому, що не мiг жертвувати
заради цього життям товариша, а ще й через те, що не хотiв мiжусобиць,
кровопролиття, якi неминуче можуть повторитися в новiй боротьбi за
булаву. Його образ змальований у романтичному планi. Це
виявляється i в зображеннi його зовнiшностi (Сомко був воïн
уроди, возраста i красоти зiло дивноï (пишуть у лiтописах); був
високий, огрядний собi пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у
золотому вiнку; очi яснi, веселi, як зорi, i вже чи ступить, чи
заговорить, то справдi по-гетьманськи), i у вдачi, поведiнцi, вчинках.
В образi Якима Сомка є й суперечливi, не зовсiм привабливi риси,
якi можна зрозумiти лише в контекстi традицiй: зневажливо ставлячись до
запорожцiв, вiн обожнював Кирила Тура за героïзм, вiдданiсть i
мудрiсть; образив Лесю, коли в ïï присутностi перевагу надав
Кириловi Туру, дотримуючись козацькоï моралi; пiсля поразки
вiдмовляється вiд порятунку й подальшоï боротьби, але робить
це не лише заради друга, а й для спокою в суспiльствi.
Загибель Сомка трактується в романi як трагедiя всього
украïнського народу.
