Україна…стражденна країна. через скільки війн пройшла ця земля! нездоланний народ український… гноблять, калічать, труять рід, ворожать, напускають чари, здається, знищено вже й слід, лиш потурнаки й яничари. так писав євген маланюк про нашу україну. напевне, кожен із нас, колись, задавав собі питання: «що є для мене батьківщина? » для кожного батьківщина різна, як вважає дехто. для когось – це край, де він живе, для когось – це країна, де його чекають, для інших - сторона, де йому добре і затишно. але як би добре і затишно не було на сьогодні, завжди повертається людина до рідної землі, до свого коріння, до діда-прадіда. солов’їна пісня, солов’їна мова, солов’їна країна; пісенна діброва, пісенне місто, пісенна країна; калиновий гай, калинове зілля, калиновий край; світанкова зоря, росяниста трава, жовто-блакитний край. блакитний, бо не зрівняється небо над жодною країною з блакиттю нашого, українського неба. жовтий, бо неозорі поля пшеничні, нескінченні простори українські. україна – це гордий соняшник на довгому стеблі, калина, що зажурено похилилася через тин. україна – це хрущі над вишнями, любисток, м’ята та барвінок. україна – це найчарівніша природа, родючі чорноземи та синьоока волошка. україна – чарівна пісня, вишитий рушник, великодня писанка. україна – це верба над ставком, слово великого кобзаря. україна – це сповнена патріотизму дума і величний київ. можна безліч порівнянь придумати до нашої рідної землі. адже вона, наша земля, наймиліша, найпривітніша, найкраща і оте - най – нескінченне. і недарма в нашій українській культурі стали свого роду гімном слова в. симоненка: можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. «я - українець» - гордо звучить з наших вуст ця фраза і об’єднує громадян нашої величезної країни в одне ціле. тому кожен з нас мусить дбати про свою єдину країну, про красу, неповторність місця, де він народився, історію та національну культурунашої української землі.
Спасибо
