Диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. а ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати».азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, з назв перших двох букв і з’явилося слово азбука.олівець — писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, ійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. у слов’ян і ів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в наддніпрянщині. принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». як бачимо, з цим коренем пов’ язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний, вислів «неписана краса» .диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. а ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати» . азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, з назв перших двох букв і з’явилося слово азбука. олівець — від слова олово. раніше писали на телячій шкурі олов’яними стержнями, а лише згодом перейшли на графіт.
Спасибо
