Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? це - власне життя! коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. і це стосується не тільки героїв оповідання - остапа та соломії, здатних на все заради волі. я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. у уяві м. коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося". «життя не має ціни, а воля дорожча за життя». ці слова — не просто відображення народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, здавалося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обміняти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружити, позбавити життя. і все це абсолютно безкарно. більше того — це законно. і страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й такі, які вище за все цінували найвищу ціну заплатили герої м. коцюбинського за волю, за щасливе життя. сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.
Спасибо
