жив у лісі старий вовк, який вирішив більш нікого не ображати. але його не схотіли зрозуміти одноплеменники-вовки і самі почали на нього нападати. вони це робили, бо хотіли, щоб він передумав. сподівалися пояснити, що лише безсилий може бути добрим.
вовк почав і справді бути полохливим. скрізь йому вважалися його брати, які чатують на нього.
одного разу він крався лісом та шукав ягід і грибів. раптом він змушений був зупинитися, бо почув шерех кущів. вовк почав потроху підходити до них, а сам готовий був чкурнути подалі. чим ближче вовк, тим сильніше трясеться рослина.
старий зрозумів, що над ним знов бажають посміятися. і так йому соромно стало за себе, що він стрибнув у сам кущ і закричав: "виходьте, я більше вас не боюся! "
кущ припинив трястися, і звідтіль вийшов маленький зайчик.
більше вовк не боявся, бо зрозумів, що постійний страх страшніший за все і вводить в оману полохливого.
