Віншій своїй праці про українське літературне життя того ж часу і. фpанко відносить і. нечуя-левицького до «спокійних, наскрізь ар-тистичних «натур», що «виступають у письменстві як більш або менш гладко шліфовані дзеркалa, малюють нам життя з його горем і радоща¬ми, з його рухом і тишею» (т. 41, с. 517). як бачимо, критик знову вка¬зує на талант письменника всебічно і реалістично відтворювати дійсність у всіх її складностях та суперечностях. радянські дослідники, розвиваючи думки і. франка, відзначають ще й інші особливості мистецької манери прозаїка. так, н. крутікова, яка досліджувала творчість і. нечуя-левицького в типологічному зі¬ставленні з явищами інших літератур, вважає, що «об'єктивною мане¬рою зображення дійсності, повільним, неквапливим викладом та схиль¬ністю до широкої обсервації і докладного змалювання побуту український письменник подібний до і. гончарова та і. тургенева, хоча за типами, обставинами і стилем його твори цілком самобутні.ця думка дослідниці важлива для вчителя не тільки в теоретичному, а й у методичному плані – вона спонукає використовувати міжпредметні зв'язки як на уроці, так і в позаурочний час, є ви¬значити характер самостійної роботи учнів. зокрема, школярам можна дати невеликі і завдання на зіставлення окремих фрагментів, наприклад, портретних чи пейзажних описів, характеристик образів го¬ловних персонажів з творів названих письменників, щоб показати і спільне, й відмінне в манері майстрів слова в конкретних прийомах реа¬лістичної типізації («пейзажні картини в повісті «микола джеря» і романі «батьки і діти», «зображення побуту у творах «кайдашева сім'я» і. нечуя-левицького і «обломов» і. гончарова» тощо). стаття і. франка «ювілей івана левицького (нечуя)» вчителеві схарактеризувати громадянські позиції письменника та його світогляд. безперечно, світогляд автора виявляється насамперед у по¬рушуваній ним проблематиці, в ідейному освітленні відображеної дій¬сності. як відомо, і. нечуй-левицький був людиною прогресивних, де¬мократичних поглядів, письменником-реалістом, який правдиво відтво¬рював характер суспільних відносин у до і пореформений періоди. водночас, як зауважував і. франко, письменник «не був публіцистом, не був борцем ані полемістом, не був чоловіком партії, прихильником такої чи іншої політичної доктрини чи програми. в численних суспіль¬них та політичних суперечках, що вихром проходили по україні, він або не забирав голосу, або коли й забирав, то все якось і». вважаємо, що без цих оцінок і характеристик, даних великим уче¬ним, який глибоко розумів тенденції суспільного і літературного про¬цесу та до того ж (що теж дуже важливо) був сучасником і. нечуя-ле¬вицького, сьогодні вчителеві просто не обійтися. цей матеріал може бути поданий і на першому уроці, і під час аналізу творчості письмен¬ника або при підведенні підсумків за темою. він дев'яти¬класникам виділити з-поміж інших творчу постать письменника, усві¬домити своєрідність його творчої манери. матеріал про етапи життєвого шляху письменника є в підручнику, і учні самі його можуть прочитати. вчитель же має дати новий мате¬ріал, який доповнить, увиразнить портрет письменника, повніше розкриє його як людину, особистість. тут добре прислужаться франкові вражен¬ня від зустрічі з і. нечуєм-левицьким (1885 р.) у києві. і. франко від¬значає різку невідповідність між суспільним, громадянським пафосом творчості письменника і його лагідною вдачею та непримітною зовнішністю. «читаючи його оповідання, подивляючи широкий розмах його руки, широкі контури його малюнків, я уявляв собі їх автора сильним, огрядним мужчиною, повним життєвої сили й енергії.
Спасибо
