Увірші “дивувалась зима” люта зима дивується, чому почали танути сніги і скресати ріки". їй важко зрозуміти причини своєї слабкості, причини появи того леготу, що “теплом пронима”. зимі нестерпно бачити первоцвіт, проліски, “дрібні” квітки, які посміли “проклюнутись”, пробитись крізь снігову кору. зима дмухає на них морозом, жбурляє снігом. здавалося, що вже смерть обняла квіти: вони прив’яли, похилилися під жорстокими ударами, та минула буря. і вони знову ожили, піднялися. усі алегоричні образи прямо вказували на нездоланність молодих суспільних сил, які, незважаючи на опір, репресивність антинародної політичної системи, продовжували свою боротьбу за краще майбутнє українського народу.
Спасибо
