творчість олександра довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір'я краси і правди. народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої десни зміг піднятися до вершин світової слави. у центрі уваги всієї творчості митця постає людина — трудівник. це той герой, в якому втілилися найкращі довженкові ідеали краси. його герої — сини народу, його цвіт. тому й покладає на них письменник завдання возвеличити перед усім світом рідний народ у сфері людського духу. через те й наділяє він своїх героїв рисами власної духовності, бо був певен: те, що взяте художником від народу, мусить бути й повернене народові. у поглядах, чуттях і розумінні народних героїв довженка так багато є від їхнього творця.у кіноповісті "зачарована десна" о.довженко захоплено малює неповторну красу людей праці. за визначенням м.рильського, "зачарована десна" — це "задушевна лірична сповідь, наповнена любов'ю до рідного " це сповідь про дитинство і разом з тим глибокі філософські роздуми великого митця. із синівською любов'ю і гордістю пише письменник про середовище, з якого він вийшов, яке виростило його* про тих людей, які були пригнічені тяжким життям. через роздуми зрілого письменника з особливою виразністю змальовано образ батька. це людина, якій властива висока культура думок і почуттів. сам автор "зачарованої десни" виявляє до батька таке шанобливе ставлення, як це було заведено з давніх-давен в україні. хто шанує батька свого, той шанує свій рід, а відповідно — людей. з великою любов'ю автор описує батька в роботі. який із нього хлібороб, а який косар! він красивий у праці, натхненний та невтомний. здається, що він міг би всю землю обкосити. "скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! як вправно робив, який був дужий і чистий! " — захоплено згадував свого батька вже сивий митець і шанобливо схиляв голову перед його пам'яттю. своїм прикладом трудівника він виховав із сина працелюба-творця, гідного громадянина своєї вітчизни.героям о.довженка праця завжди приносила радість. "нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. коли вилізає саме із землі всяка рослиночка, ото мені радість", — говорить мати. із синівською любов'ю згадує митець про свою неньку. це була людина тонкої артистичної вдачі. знала вона силу-силенну пісень, казок, легенд, уміла майстерно передавати народні звичаї та обряди. це від неї взяв довженко рідну мову, перейняв українську пісню, а також любов до всього того, що тягнеться до сонця. його тонка артистичність ї пісенна поетичність натури, доброта, чуйність, певне, теж значною мірою йдуть від матері.батько, мати і дід у творчості довженка постають не просто як рідні, дорогі й близькі письменникові люди. вони у "зачарованій десні" є втіленням талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбної, чистої і красивої душі. тому з великою любов'ю описує митець діда семена, колишнього чумака, чесного, схожого на бога. він був для автора чимось подібним до призми часу.моральна краса довженкових героїв розкривається у ставленні їх до рідного краю. особливий вплив на автора і на мене як читача має краса річки десни. вона була для ми*ц5г і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю, любов'ю. 1 сам письменник пройнявся любов'ю до простих і чесних людей, які йому піднятись на ту висоту, що прославила його на весь світ."зачарована десна" — це твір про босоноге дитинство, про велич народної душі, про витоки таланту. це легенда про людські радощі й болі, що навчає "бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах."
