маруся — проста дівчина-бранка з благородною, чистою душею. вона не забула своєї вітчизни, народу і прагне врятувати козаків-невільників. звідси благородні риси і вчинки героїні. маруся богуславка не осуджується в думі, хоч вона і «потурчилась, побусурманилась». навпаки, співець викликає до неї глибоке співчуття у слухачів, наділяє її багатьма позитивними якостями: християнська земля для неї — «наша», маруся постійно думає про змучених невільників і здійснює свій задум — є їм вирватись з ненависної турецької каторги.
тож маруся приходить до козаків-невільників, які «тридцять літ у неволі пробувають, божого світу, сонця праведного у вічі собі не », і обіцяє їм на великдень дати ключі від темниці (саме тоді «пан турецький», її чоловік, має «до мечеті від’їжджати», а їй залишить ключі). хоч козаки-невольники і не повірили спочатку в щирість наміру марусі, а стали проклинати її, проте маруся дотримала свого слова — вона визволила козаків з неволі, хоч сама з ними не захотіла тікати в рідну землю, і не могла вже залишити чужої країни. вона просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:
бо я вже потурчилась, побусурманилась
для розкоші турецької,
для лакомства нещасного!
трагедія марусі в тому, що вона, ставши жінкою турецького хана, не забула батьків своїх, свого рідного краю. патріотичні почуття десь глибоко озиваються в її серці, і вона відважується на дуже ризикований крок: визволяє своїх земляків-невольників.
таким чином, патріотичний вчинок, який здійснила маруся богуслав-ка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу
образ марусі богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-полонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім’я своєї батьківщини.
головна героїня змальовується у всій психологічній складності. її образ розкривається не відразу, а поступово, в міру розгортання сюжету. в цьому виявилась висока майстерність твору. симпатії творців і виконавців думи на боці героїні, і вони прагнули викликати до неї співчуття. тому він продовжував відігравати суспільно-виховну роль і в пізніші часи.
ця дума була добре відома тарасу шевченку, він її вмістив у свій «буквар », виданий ним у 1861 році для українських шкіл. а м. старицький під впливом цього твору написав однойменну історико-побутову драму (1897), п’єсу під цією ж назвою («маруся богуславка») написав і і. нечуй-левицький (1895), а також б. грін-ченко драму «ясні зорі», с. воробкевич оповідання «турецькі бранці»; композитор а. свєчников створив «маруся богуславка» (1951); м. пригара — оповідання «богуславка».
отже, історична дума надихнула митців на створення за її мотивами нових творів літератури і мистецтва.
найвідоміша козацька дума «маруся богуславка» розповідає історію, як дівчина звільняє групу українських козаків, котрі перебували в полоні протягом 30 років, і не тікає з ними, а залишається, оскільки неволя стала єдиним способом життя, до якого вона звикла. маруся богуславка — легендарна українська героїня — символізує тих полонянок, які змушені були покинути україну, «потурчитися, побусурменитися», але все ще мали незбориме почуття любові до рідної землі.
