піднесення вітчизняного мистецтва xiv - першої половини xvii ст. зумовлювалося багатьма чинниками. з одного боку, зберігала значущість художня система київської русі, а з другого - помітними стали ренесансні тенденції та звернення до здобутків тогочасного західноєвропейського мистецтва. зміни в мистецтві були пов'язані із формуванням та утвердженням національної самосвідомості українців, зростанням патріотичних і національно-визвольних настроїв, а також із посиленням уваги до відбиття земного життя людини, утвердження її значущості в реальному світі.
велику роль у формуванні національної свідомості відігравала полемічна література, спрямована проти соціальних та ідейних основ католицизму, унії, дій церковно-католицької ієрархії, дискримінації православних тощо. українські полемісти надзвичайно високо цінували свободу совісті, вважаючи її найголовнішим набутком вільної людини.
одним із полемістів того часу був і.вишенський - запеклий противник католицтва, який негативно оцінював ідеї західноєвропейського відродження, як і єзуїтські, так і контрреформаційні. у діалогах, памфлетах, посланнях та листах, писаних багатою слов'яноруською мовою з елементами народної, він заперечував і значущість вчення арістотеля та платона, сповідував ідеї раннього християнства. і. вишенський намагався обмежити тогочасну освіту людини читанням псалтиря, часословця, октоїха тощо.
однією з тем полемічної літератури була доля православної церкви. так, "тренос" м. смотрицького - своєрідний плач, у якому православна церква постає в символічному образі матері, що нарікає на своїх невдячних дітей. "тренос" вважали книгою пророчою і святою, дехто навіть заповідав ховати себе з нею.
великої популярності тоді набула "палинодія, або книга оборони" з. копистенського, у якій автор із глибоким патріотичним почуттям пише про героїчне минуле українського народу та його право на волю і свободу.
активний розвиток літератури був пов'язаний а формуванням нової генерації талановитих, освічених молодих діячів культури, не байдужих до проблем свободи, незалежності українського народу, налаштованих на збереження православної віри як духовності водночас вони пропагували гуманістичні ідеї. так, публіцист с. оріховський-роксолан, який досконало володів українською мовою, постійно звертався до історії україни, мріяв про вільне майбутнє української спільноти, стверджував, що людина в державі повинна мати право на повноцінне життя, свободу совісті, слова, право керуватися власним розумом.
