для когось мрії стають орієнтиром до дій. комусь же слугують затишною місциною, куди можна втекти від реальності. можливо, то зовсім не мрії, а лише класний план дій і фантазії? чи потрібно взагалі мріяти?
в далекій спекотній африці живе звичайний хлопець. він одягнутий у джинси й футболку. але запал в очах робить його надзвичайним. а ще в нього на подвір’ї розміщується щось подібне на літак, навіть складно назвати це літаком, хіба що якимось недолугим кукурузником. має мотор і крила, але насправді не літає. проте хлопець переконаний, що настане час і він зможе підняти у повітря свою мрію. в будинку стоси креслень і малюнків. наш новий знайомий мріє, що колись його літак полетить, він зможе заробити достатньо грошей, щоб навчитись авіаційному ремеслу, а тоді точно потрапить до інженерного центру nasa. смішно?
ми живемо у жорстокому світі, і дивно, що поряд з нами досі існують мрії. я не хочу наводити прикладів з історії чи життя відомих людей, які б довели, що мрії мають бути якомога божевільнішими, і якщо у них вірити, то ті точно здійсняться. при погляді «з боку» все видається казковим, а мрії збуваються ніби за чарівної палички. і тобі здається «я теж класна(ий), і в мене все вийде», а запалу вистачає максимум на тиждень. якось не так уже й хочеться, і мрія перестає бути такою барвистою і подих від неї більше не перехоплює. напевно, це просто не та мрія, і треба шукати іншої.
