сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:
- добридень, бабусю (ім я)!
- добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?
- все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.
- а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?
- ні, я швиденько, обіцяю!
- гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!
я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.
- звичайно! тримай!
- дякую! не барися на вулиці.
радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!
- а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.
- із задоволенням!
як приємно бути корисним для оточуючих!
