1. Хто на Щуку подав до суду «бумагу»?
а) Невідомо;
б) Осли;
в) Лисичка.
2. Скільки суддів розглядало справу Щуки?
а) Семеро;
б) п’ятеро;
в) троє.
3. У чому звинувачувалася Щука?
а) Ображала мешканців ставка і не давала їм жити;
б) вкусила людину за палець;
в) розруйнувала греблю.
4. Л. Глібов говорить про суддів, що це народ:
а) хитрий і розумний;
б) справедливий та чемний;
в) добрячий та плохий.
5. Лисиця в суді була представлена як:
а) свідок;
б) секретар;
в) стряпчий.
6. У чому була суть першого вироку, який винесли судді по справі Щуки?
а) Ув’язнити на один рік;
б) зварити з неї юшку;
в) повісити на вербі.
7. Яку пропозицію подала Лисичка суддям стосовно покарання Щуки?
а) Спалити живою на вогнищі;
б) миттєво розстріляти;
в) кинути у річку.
8. Хто зайвий у запропонованому ланцюжку героїв твору: Осли, Сорока, Шкапа, Цапи, Щука?
а) Осли;
б) Сорока;
в) Шкапа.
9. Кого з героїв твору Л. Глібова «Щука» стосується прислів’я: «Не те в Кузьми на умі»?
а) Щуки;
б) Лисиці;
в) Цапа.
10. В якому році Л. Глібов написав байку «Щука»?
а) 1856;
б) 1847;
в) 1858.
11. Лисиця називає у байці Щуку:
а) негідницею;
б) розбійницею;
в) пройдохою.
12. Яка думка про правду висловлюється у творі?
а) «Правда і у вогні не горить, і у воді не тоне»;
б) «Як не мудруй, а правди ніде діти»;
в) «Добрі вісті не лежать на місц

ліпична героїння любовної лірики сосюри при всій її варіантності завжди зберігає зовнішню і внутрішню красу.це неодміно красуня з голубими очима.

тема- оспівування щирого почуття ,щасливої миті у душі закоханих.

ідея - возвеличення кохання - смисл життя кожної людини.

основна думка - "і синіє щастя у душі мої"

.у вірші немає суму,що таке недовгічне людське буття.

если тебе подойдёт,то вот..

осінь. ліс. листя шурхотить під моїми ногами. я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. і світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер. дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. євген плужник у поезі «вчись у природи творчого спокою» радить кожному: вчись у природи творчого спокою в дні вересневі. мудро на землі. як від озер порослих осокою, кудись на південь линуть журавлі. і справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті: бо я дивлюсь і бачу: все навіки на цій осінній лагідній землі, і твій слідок малий такий великий, що я тобі й сказти б не зумів саме тому максим рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії: поете! живемо в пустині серед каміння та людей, і тільки мак небесно-синій – єдина втіха для людей. краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. кохання. скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії павла тичини «ви знаєте, як липа шелестить»: ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? — кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі, кохана я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.

як часто нам доводиться задаватися питанням: «чи щасливий я? » і що потрібно робити для досягнення цього переживання. багато хто також запитують — «щастя, я це відчуйте відразу, або я зрозумію це після деякого часу? »

точно відомо, що щастя не піддається розумінню різноманітним науковим дисциплінам. однак, багато філософів намагалися відповісти на це питання: «що означає бути щасливим? ».

давайте звернемося до висловлювань відомих мислителів про щастя:

«щастя — це коли тебе розуміють, велике щастя — це коли тебе люблять, справжнє щастя — це коли любиш ти.» (конфуцій)

конфуцій призводить нам цілих три рівня щастя! можна трохи розкрити його висловлювання. бути щасливим — означає бути зрозумілим. дійсно, якщо немає людей, які поділяють твою позицію, які з тобою знаходяться на одній хвилі, які просто можуть розуміюче мовчати, то важко знайти заспокоєння в спілкуванні. людина обов’язково повинен знати, що не тільки він один у всьому світі, та й у всій всесвіту в цілому надходить і думає певним чином. нерозуміння — це самотність. самотність ні до чого доброго не .

тому, шукаєте своїх саратніков, таких же як ви. разом, легше вижити в нашій непростій соціальної ситуації. багато що в розумінні вас, залежить і від вас самих. якщо людина не вміє бути зрозуміло, то це веде до того ж самотності. намагайтеся бути зрозумілим для людей, особливо для близьких, адже в кінці кінців, прагнення до того, щоб бути зрозумілим і зрозумілим — це прагнення до турботи про людей. подбайте про людей, і ви відчуєте себе щасливим.