Ответ разместил: Гость
П’єса і. карпенка-карого “мартин боруля” сповнена сатирою та гумором, гротеском, іронією, а іноді і сарказмом. головний герой, мартин боруля, дуже хоче стати дворянином. боруля мріє про те, щоб хоч онуки його стали «дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля! ». у цьому прагненні майже утрачає здоровий глузд, подібно до мольєрівського журдена. "мартин. ну, годі! сідай, душко! омелько самуварь, чаю, сахарю і… кофію. чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… піди ти зараз до сидоровички — вона зна — і повчися у неї. і розпитай гарненько, як його роблять і коли його : чи до борщу, чи на ніч? " "м а р и с я. тату, степане, ідіть: мати кличуть! м а р т и н. марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи такпо-мужичи: мамо, ти цими словами, мов батогом., по уху мене хльоскаєш. ма р и с я. ну, а як же? я забуваю.ма р т и н. он як степан каже: папінька, мамінька. с т е п а н. або: папаша, мамаша.ма р т и н. чули: папаша, мамаша, треба так казать, як дворянські діти кажуть."
