порівняйте поезії горація «до мецената» та сковороди «всякому місту — звичай і права...». за якими ознаками вони між собою схожі, а чим відрізняються? відповідь підтверджуйте цитатами.

якби я був чарівником,не було б смутку і печалі,не було б зла і ворогів,не було б катастроф і жахів.

ніхто б не плакав, не ридав,ні зла б на когось не тримав,а сльози б щастя наверталисьвід злагоди і чистоти

не було б більше тих хвороб,що не нам жить спокійно,щоб був щасливий мій народ.в майбутнє щоб ішов надійно!

якби я був чарівником…! усе б на світі тільки розквітало,цвіло буяло і росло,і щоб усе плоди давало.

учителі, щоб нас любили,і за невивчені уроки не сварили,а мило нам так посміхались,щоб ми зі школи « не змивались».

батьки, щоб все нам дозволялиі зранку дуже нас не піднімали,бабусі, дідусі, щоб довго жилиі ще правнуків оженили,

щоб україна рідна процвітала,ніколи б і ні з ким не воювала,щоб вся у світі зброя вмитьперетворилась в іграшковий світ,

щоб люди голоду не зналиі вже ніколи не вмирали,і спокій в світі панував,добро і мир всім дарував.

якби я був чаріто всі надії, мрії ,сподіванняя виконав би вмить.

якби я був чарівником…

лиха зима сховається,а сонечко прогляне,сніжок води злякається,тихенько тануть стане, - і здалеку бистреньковона до нас прибуде,кому-кому любесенько,а дітям більше буде.

сава:   він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.  але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!   тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі  михайло:   і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.  сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".

остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який

відчуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та соломії. його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.

  соломія — волелюбна, у боротьбі за волю вона виявляє справжній героїзм, рішучість і наполегливість. загубившись у плавнях, ця ніжка і безстрашна жінка не опустила рук у розпачі, а «зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто й завзято, з вірою, що її широкі і високі груди зламають усі перешкоди». вольовий і сміливий характер соломії автор характеризує так: «спокійною, грізно-спокійною» з'явилась соломія до турецької жандармерії; такою ж «спокійною» вона й вийшла зі страшною звісткою, що остапа передадуть російській владі.