контрольну вчора ми писали,
а вчитель гав ловив в журналі -
тому ми швидко так списали.
а на наступний день,
під звук пташиних теревень,
оцінку і дознали.
тепер хоч в воду, хоч з моста
у мене двійка - не спроста!
я ж навіть списував і коми!
у кого? у сусіда толі!
- толян, сусіде, як це так?
мені тут двійка - не п'ятак!
- мій добрий друг, я теж списав
і маю не п'ятірку!
такого ж лебедя - цю двійку!
за це я дякую сказать повинен
цьому кирпатенькому тимі!
- тимко, тимко, як написав?
- так як і всі - усе скатав!
- на скільки?
- краще б не казати!
- у кого встиг?
- у гончаренко каті!
- катрусю, катя, катя, катя!
що сталось? - годі плакать!
- ой, не кажи мені нічого!
тепер з моста, тепер - у воду!
через це "два"! хоча би "три"!
а все у цьому винен ти!
- чому це я? знайшла на кого!
- а списувать знайшли же моду!
от я, дурна, у тебе і списала.
якби ж я знала, якби же
дзвінок тут швидко пролунав
наш клас із класу повтікав.
лиш я сиджу, рука сіпнулась -
отут-то коло і замкнулось!
* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *
