Міні-твір моя турбота про рідних і друзів

в природи багато чудес, таємниць і секретів. то хіба не диво – з маленького жолудя зростає могутній дуб, а з невидимих спор – гриби, а звичайна цвіль може бути і отрутою і ліками. скільки в природі живих істот: від крихітних інфузорій, що можна лише в мікроскоп розгледіти до величезних синіх китів. а найдивніші для мене – це дельфіни. які ж вони розумні. коли я спостерігаю за ними в дельфінарії, мені здається, що вони розуміють значно більше, чим ми думаємо. мене не покидає думка, що дельфіни не морські тварини, а морський народ. ось тільки не навчилися ми їх доки розуміти, а так хочеться відкрити таємницю взаєморозуміння. адже як би було здорове, якби дельфіни змогли попередити людей про цунамі, що наближаються, тоді і людських жертв було б набагато менше. і скільки секретів вони могли б відкрити людям.

. я вважаю, що релігія дуже є по-справжньому праведним людям зберегтися в нашім суспільстві, подібно діамантам, які сіяють у купі каменів, ще не покрившись пилом і брудом.

саме такі люди вірять у духовне відродження суспільства й саме завдяки їм нас ще можна врятувати від моральної деградації.  коли пишеш про любов і милосердя, мимоволі згадуєш поїздку в міському транспорті в годину пік. це видовище жахає. юрба народу з перекрученими злістю особами влітає у відкриті двері, давлячись і штовхаючись. ця картина прекрасно ілюструє «любов» друг до друга й безкорисливе «бажання ».  що ж отут говорити про безкорисливість? про нього не може бути й мовлення. допускаю, що люди можуть родичам і друзям, але я дуже рідко спостерігаю цю картину серед незнайомих один з одним людей. все це змусило задуматися мене над питанням: «чому? » щоб вилікувати від хвороби, треба знати її причину.

любов , чесність, милосердя - без цих чеснот померає людська душа.

не потрібно зраджувати своїм принцрпам, але при цьму не бути жорстоким і байдужим до людей, які потребують твоєї .