Напишіть, будь-ласка, твір-мініатюру опис парку мрії

У  1969  році, проголошеному за  рішенням юнеско роком і.котляревського, з  нагоди 200-річного ювілею поета за  акварельним ескізом т.г. шевченка було відновлено меморіальний комплекс  — садибу і.п. котляревського. затишний меморіальний комплекс у  самому серці стародавньої полтави складається з  батьківської хати поета, повітки, комори та  колодязя-журавля. при вході до  будинку  — погруддя і.п.котляревського роботи народної художниці україни галини кальченко (1971).будинок поета  — типове українське помешкання xviii  — поч. xix століть. будівля містить п’ять невеличких покоїв: робочий кабінет письменника, вітальню, опочивальню, світлицю та  кухню. за  робочим столом завжди привітної садиби творилися «енеїда», п’єси «наталка полтавка», «москаль-чарівник». вздовж кабінету господаря та  вітальні під самою стелею  — автентичний сволок, на  якому кирилицею вирізьблено: «создася дом сей во  имя отца и  святого духа. аминь. року 1705  месяца августа 1».за  сучасників і.п. котляревського максимально точно відновлений інтер’єр будинку, де  зберігаються меморіальні речі, нагороди письменника, рукописні сторінки творів, а  також предмети дворянського побуту поч. xix століття.музейною установою за  домовленістю улаштовуються сюжетно-тематичні екскурсії «в гостях на  івановій горі»: театралізована вистава за  участю івана котляревського, його літературних персонажів з  пригощанням полтавськими галушками.на  території колишнього міського цвинтаря, обабіч кобеляцького чумацького шляху (нині  — вул. фрунзе)  — могила поета 1838  року (парк ім.  і. котляревського). могила поета, його садиба на  соборному майдані занесені до  державного реєстру нерухомих пам’яток україни в  статусі пам’ятки національного значення.

коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.

син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.

мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.

бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. а між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-б, то не вирвався б звідти живцем. а якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. і найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях.