Кожного дня юрко думав про той випадок, йому було дуже соромно повертатися влітку до села. він зрозумів, що брав від світу лише те, що задовольняло його примхи і не розумів поведінки дівчинки з чистою душею.
наступного літа юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. він стояв і подумки шукав навколо тосю. і ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась юркові і запропонувала усім разом підти до річки.
