ався навчальний рік. разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. багато людей уже вправилися біля городу. дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на .але одного разу ми поверталися з , йшли дорогою повз городи. анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі олексія не викопана картопля. олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. ми не придавали цьому ніякого значення. а від мами анатолій та данило чули, що олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. у олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. а осінь наступає з вранішніми , а незабаром почнуться дощі та заморозки.ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город олексія, щоб зібрати урожай, однокласнику. так ми і зробили. до нас ще приєдналася мама петрика, яка давала вказівки, радила.працювали ми до темряви. зате вже пізно вечором у двір олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. допоміг нам це на машині батько сергія, бо він шофер.олексій не зрозумів одразу, що діється. але потім йому стало все ясно. на очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.розчулений, він щиро подякував усім нам за та увагу до його сім'ї.
