Андріївська церква будувалась як палацова, проте після смерті єлизавети її викреслили зі списку палацових будівель. ніхто про неї не дбав; церква поступово руйнувалась. будівля старішала, у стінах з'являлись тріщини, підземні води розмивали . були пошкоджені та частково втрачені елементи декору, а внаслідок некваліфікованого ремонту кінця 19 століття було видозмінено форму куполів. так і не побудували дзвіницю, до того ж проект растреллі на той час було втрачено. в 1968 році богослужіння в храмі припинили і створили музей. наприкінці 70х років минулого століття в архівах вдалось віднайти проект церкви. на його основі київські реставратори здійснили необхідні роботи по відновленню споруди у первісному вигляді. саме такою ми бачимо її сьогодні. в андріївській церкві був похований андрій миколайович муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. за життя він з любов'ю говорив про київ та церкву. милуючись панорамою, яка відкривається з андріївської гори, він казав: "увесь нижній київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість."справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку києва над подолом. стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. з усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба. сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою задніпров’я гоголь, шевченко, максимович та багато інших поціновувачів прекрасного. природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, - казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму.
Спасибо
