Двi однаковi лiтери на письмi можуть позначати подовжений м’який приголосний або збiг однакових приголосних. збiг однакових приголосних виникає: за збiгу кiнцевих i початкових лiтер рiзних частин слова (морфем): префiкса та кореня: ввiчливий, оббiгти кореня та суфiкса: сонний префiкса та префiкса: возз’єднання суфiкса та суфiкса: письменник основи дiєслова минулого часу, що закiнчується на -с i постфiкса -ся: пасся, трясся частин слiв: спорттовари, вiйськкомат у наголошених прикметникових суфiксах -енн- i -анн- (-янн-) переважно зi значенням збiльшення ознаки, пiдсилення, можливостi дiї: здоровенний, нескiнченний. виняток: шалений, священик. у словах ганна, бовван, лляний, ссати, овва та похiдних. зно щоб не помилятися в написаннi прикметникiв та дiєприкметникiв, слiд запам’ятати, що -нн- пишемо в суфiксах -енн- та -анн-, якщо на них падає наголос. наприклад: несказанний - несказаний, нездоланний - нездоланий, нездiйснeнний - нездiйснений. подовження - явище, притаманне українськiй мовi (на вiдмiну вiд багатьох iнших). подовжуються приголоснi д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять у позицiї мiж голосними: в iменниках середнього роду: знаряддя, знання. але в назвах малих iстот подовження немає. наприклад: гусеня, каченя, теля. в орудному вiдмiнку однини iменникiв жiночого роду iii вiдмiни перед -ю: сiль - сiллю, зустрiч – зустрiччю. у прислiвниках перед я, ю: зрання, навмання, спросоння, попiдвiконню, попiдтинню. у словах iлля, рiлля, стаття, суддя. у дiєсловах ллю, ллєш, ллється тощо. подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка: гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я перевіритипоясненняпоказати правильну відповідь.конспект тобі.
Спасибо
