Мова як засіб спілкування — це найменш вагомий аргумент, адже спілкуватися сяк-так можна і взагалі без мови — , жестами. а от що мова — генетичний код, ознака національної ідентичності цілого народу, а це завжди несе ідею суверенності, окремішності, незалежності — це серйозно. і більш виразної та вагомої ознаки саме національної мови тут не було і не буде. виходить, що мова — це символ свободи, а отже — і державності її народу. і вона захищає і мусить захищати себе на своїй одвічній землі як свободу своєї нації. найвищим пріоритетом людини, звичайно, є свобода, а значить — і мова. це і за логікою, і за відчуттями. мова – то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. у мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. при цьому мова відображає не тільки матеріальний (видимий) світ, а й внутрішній (невидимий). наші моральні переконання формуються на основі моральних понять та ідей, що пізнаються завдяки мові. чим краще ми опановуємо мову, тим досконалішим стає наше мислення, бо мова і мислення нероздільні. вбираючи в себе знання, відображені в мовленні, людина вибудовує власний внутрішній світ, формує себе як особистість. свідомість і самоідентифікація людини починається з мови. мова в людині закладена генетично, вона є кодом, що зв’язує покоління. мова визначає національний характер людини. і я думаю, що самоусвідомлення людини починається з оволодінням нею рідної мови, а точніше з першими словами, навіть звуками, бо сучасна електроніка фіксує особливості національного плачу новонародженого. вивчаючи мову, дитина розшифровує код. мислення, а отже й свідомість і самоідентифікація людини ґрунтується на основі рідної мови. павло мовчан розглядає мову як космічне явище. мова – це позитивна енергія, якою дитина живиться з самого дитинства, і втрата цієї позитивної енергії впливає негативно на дитину, на її здоров’я, на розумовий розвиток. за моїм спостереженням, сільські діти, які з дитинства розмовляють рідною – українською мовою, думають нею, набагато здоровіші, яскравіші, ніж ті, що спілкуються російською. наші професори, академіки, вчені в основному – вихідці з сіл. вони з дитинства були кровно зв’язані з українською мовою і природою. бо, мова і природа дуже тісно пов’язані між собою. а видатні поети, письменники? усі вони мали нерозривний зв’язок української мови з українською природою. отже, мова – це аналог природного буття, духовної сфери, характеру й долі людини. недарма, людина, що втрачає зв’язок з батьківщиною, природою, мовою – в основному нещасна людина. емігранти матеріально забезпечені люди, але душа їх до кінця днів залишається тут, вдома. щодня ми реалізовуємо себе, виявляючи своє ставлення до навколишнього світу, і найповніше, найглибше цей процес відбувається у мовленні під час повсякденного спілкування. коли людина добре володіє мовою, вона має могутній засіб для впливу на інших людей.
Спасибо
