Запишіть слово за поданою характеристикою звуків:
1 звук: приголосний, шумний, глухий, проривний, задньоязиковий, твердий.
2 звук: голосний, середнього піднесення, заднього ряду, лабіалізований, наголошений.
3 звук: приголосний, сонорний, зімкнено-прохідний, боковий, передньоязиковий, м'який.
4 звук: голосний, високого піднесення, переднього ряду, нелабіалізований, ненаголошений.
5 звук: приголосний, сонорний, дрижачий, передньоязиковий, твердий.

з раннього дитинства нас вчать завжди говорити правду, поважати працю. правдива людина намагається не робити поганих  вчинків, яких їй довелося б соромитися..і потім приховувати від батьків і друзів. всім відомо, що «шило в мішку не сховаєш». так і правда - десь випливе. і людині буде соромно за брехню, з нього будуть сміятися. тому треба намагатися відповідати за свої слова і погані вчинки. чесна людина завжди викликає повагу, тому що вона ніколи не обманює. а брешуть тільки труси і невиховані люді. висновок такий: треба говорити завжди тільки правду.

1.мова--така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від інших людей.

2.той, хто незнає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

3.народ--без мови це обома,

народ--без мови--не народ.

великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар і проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев.  я виходжу зі свого під'їзду             попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки.  іду посеред дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.            ще шість годин вечора, але вже темно.  світяться вікна будинків.  там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ.  мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі.  світиться вікно - значить, кипить життя, значить, там тепло.            ось попереду шістнадцятиповерховий будинок.  на тлі дев'ятиповерхівок воно виглядає своєрідною свічкою.  на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з пам'яткою - котом васьком, який лежить на прилавку.            потім ще одне схоже будівля з кафе на першому поверсі і знову вдома, вдома.все це справа, а зліва проспект з нескінченно снують автомобілями.  іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежну сторону вулиці - так багато машин.  світлофор змушує цей мчить потік на хвилину призупинитися, щоб дати можливість пі перейти вулицю.  і знову шум, світло фар.  рух, рух, рух.            це моя вулиця.  сучасна, галаслива, така, як і багато хто в нашому місті.

не волнуйся snopik, uli тебе

у меня две бабушки, но одну из них я вижу редко, только летом приезжаю к ней в гости. я люблю её, но написать мне хочеться о бабушке имя). как-то мы с ней готовили салат. таинственное приготовление происходило на кухне. бабушка. как добая волшебница, придумывает рецепт какого-то нового блюда.

быстро работая , она чистит отваренную морковь, затем нарезает её кружочками и складывает в салатник.

тут же рядом лежит сладкий перец, чеснок, которые тоже идут в дело! мелко нарезая их кубиками, бабушка и я перекладываем эти овощи с разделочной доски в салатник. трём яблоки, а затем всё это смешивается в посуде, добавляется майонез, сахар (по чуть-чуть молотого перца!

наш салат готов! как всегда. вкусный.