Визначте стилістичні особливості прийменників у поданих реченнях. Укажіть можливість синонімічної заміни прийменників. 1. Круг його літало безліч бджіл (​Б. Грінченко​). 2. Із-за такої пустої причини годі нам, пане полковнику, своєї товариської приязні псувати (​Б. Лепкий)​. 3. Цікаво, чи росла за Овідієвих часів тут виноградна лоза? (​О. Гончар)​. 4. Та невже ж і ти думаєш, що на брань я ходив заради золота і що заради нього стояв попліч із князем Святославом? (​С. Скляренко)​. 5. По обіді хутірські жінки знову сходилися до лавочки, що біля нашого двору (​В. Дрозд)​. 6. Пішла в садок у вишневий (​Народна творчість​). 7. За сльозами, за гіркими і світу не бачить (​Т. Шевченко)​.

літо — найтепліша пора року.все потопає   в   темно­зеленому   листі  садів,   лісів   і парків.удень часто   теплий   вітер   гонить пил,  розпечена   земля   віддає додаткове  тепло.на   синьому безмежному небі навряд  можна помітити   хмару.  сильне   сонце посилає   свої   всепро­никаючі промені на   землю.  на   відкритій місцевості нелегко  витримати   спеку.тоді шукають   тінь, де можна   схова­тися.  через   тривалу   спеку     як  люди,   так   і природа.  яке ж настає полегшення,   коли почи­нається   гроза.  спочатку на небі   збираються   темні  хмари, потім блискає блискавка   і уда­лині   гримить   гром.  наближається   гроза.спочатку перші рідкі   великі  краплі,   а потім починається дощ.  при   відповідних обставинах   сильний  дощ   ється   градом.  ллє   як   з цебра.  при цьому     хлібні поля  й фруктові   садки.  звичайно чекають на   тихий дощ,  який   іде   годинами безперервно.  потім   знову   світить   сонце,   усе росте  та   квітне.зі   словом   «літо» пов’язаний час   кані­кул   і   відпусток.дехто   їде до моря, щоб   загоріти й за­смаглими повернутися додому.інші мріють про плавання,   водні   ігри,  катання на човні.є   люди,   які проводять   вільний час на  березі річки.і   за   все це я вдячна   літу.наприкінці серпня ночі стають прохо­лоднішими   та довшими.починається час   збирання   врожаю  хліба, овочів   і фруктів.літо   говорить нам   «прощай», на по­розі   стоїть осінь.

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла

пеньок, пеньочки,пень,опеньок.