Записати речення, підкреслити в кожному граматичні основи. Визначити, до яких розрядів належать сполучники (Єднальні, розділові чи протиставні), якими з’єднано частини речень. Речення № 6 розібрати синтаксично.

1.Відшуміло вже літо, і осінь прийшла (Г. Хорташко).

2. Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека (О. Кобилянська).

3.Сузір’я бігли за Чумацьким Возом, а ми пливли в чудацькому човні (В. Стус). 4.В полі коли-не-коли сюркне цвіркун або здалека донесеться крик перепела (Панас Мирний).

5.Дороги розмиті, і чується крик журавлиний (Л. Костенко).

6.Росинка заблукає в павутинці, й сивішатиме небо що не день, а літо з осінню, лишившись наодинці, довірливу розмову поведе

​

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!

калина - символ україни. як багато пишуть поети про цей символ. навесні і восени калина завсім різна.на весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними . цвіте калина білими суцвіттями. милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. за літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. восени калина  чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. ягідки калини гіркі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.

польова ромашка,  як і звичайна, має жовтеньку серединку.  пелюсточки у неё трохи інші та менші.вона дуже схожа на сонечко.  взагалі польова ромашка  в 2-3 рази менша ніж звичайна. це дуже дивна квітка не тому що вона не гарна, а тому що вона росте будь-де, навіть при дорозі, а також вона дуже цілюща.

плач, схід, багатство, ? ? закриття може..

борщ, площа, галявина, микита, урожаї