Сполучники сурядності й підрядності записати в дві колонки.
Але, щоб, коли, однак (одначе), то – то, тому що, аби, хай, чи – чи, так що,
та (в знач. і), бо, дарма що, хоч – хоч, та (в знач. але), немов, і, незважаючи на
те, що.

і. речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, розповідне, неокличне.

тоді - коли? обставина, прислівник

ніхто- хто? підмет, займенник

не чув - що робив? присудок, дієслово

не - заперечна частка, не є членом речення

про - прийменник, не є членом речення

перетворення - що? додаток, іменник

природи - чого? додаток, іменник.

або    в золотому саду - поширена обставина місця.

іі. речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, питальне, неокличне.

ви - хто? підмет, займенник

бачили - що робили? присудок, дієслово

міста - що? додаток, іменник

золотому - якому? означення, прикметник

в саду - де? обставина, іменник

в - прийменник, не є членом речення

ііі.    речення просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, розповідне, неокличне.

тепла - яка? означення прикметник

осінь- що? підмет, іменник

тихо - як? прислівник, обставина

ступає - що робить? присудок, дієслово

вулицями - чим? додаток, іменник

києва - чого? додаток, іменник

або вулицями києва - поширена обставина місця.

я уявляю прялю-чарівницю старенькою бабусею, що з білої вовни пряде різне прядиво.з ранку до пізньої ночі вона працювала не рук. і завдяки їй на дворі у нас намело великі кучугури снігу.