- Виконайте тестові завдання. 1. Перед виділеним сполучником треба поставити кому в реченні.
А Теплі слова та лагідний погляд дарую тобі.
Б Молодий місяць та зорі освічують дорогу.
В У лісі пахло листям, грибами та ожиною.
Г Тече вода в синє море та не витікає.

2. Неправильно поставлено розділові знаки в реченні.
А Минає рік, і два, і п*ять років.
Б Батько і мати, і дід з бабою нагадували мені святих.
В На Колимі запахло чебрецем, і руто-м*ятою, і кропивою.
Г Є в нас сила, і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

3. Між однорідними членами треба поставити кому в реченні.
А І холод і голод оселився в Чіпчиній хаті.
Б І так і сяк намагався їм до а не виходить.
В Нічний б життя ведуть і сич і сова.
Г Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м*ясо.

4. Позначити речення, у якому після узагальнювального слова ставиться двокрапка (розділові
знаки опущено).
А І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи
калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.
Б Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.
В А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.
Г Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

5. Після однорідних членів треба поставити тире в реченні (розділові знаки опущено).
А Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.
Б Усе докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.
В Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.
Г У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

6. Перед однорідними членами треба поставити двокрапку, а після них тире (розділові знаки опущено).
А У селі в бабусі все мені цікаве квіти берег річки і зелені трави.
Б Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити
косою в траві.
В Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.
Г У мудрості свої закони є і цвіт і злет і несходимі пущі.

вибирати не можна тільки батьківщину кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина – де краще. кажуть, що батьківщина там, де м’якіший хліб… в. коротич і їдуть люди часом за кордон – за кращою долею та за грошима. але ж іще шевченко писав: немає в світі україни, немає другого дніпра, а ви претеся на чужину… (“і мертвим, і живим…”)

може, й не дуже весело зараз в україні, але покинути її – те саме, що покинути рідну матір через те що вона, мовляв, хвора. не вибирають люди матір, не можна вибрати й баьківщину, як це прекрасно сказав у своєму вірші в. симоненко. коли м. рильський у справах був змушений деякий час жити в парижі, серце його линуло додому: “тужу за вами, солов’ї вкраїни! ”. часом тільки на чужині людина починає розуміти, що для неї означає рідний край. …цілували пил київскої землі канадці, які недавно ще українцями звались. (в. коротич) ні, не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти – людина. тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. і сьогодні, як за часів тараса шевченка …тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють. і як за часів лесі українки “коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі”. такий само чесний, працьовитий, волелюбний народ живе на українській землі, чиєї “правди сила ніким звойована ще не була” (п. тичина). звучить вільно наша солов’їна мова. ти сьогодні зазвучало, як початок, як начало, як озброєння всім видне, слово наше рідне. (п. тичина). зазвучало слово безсмертної народної мови, якої можна навчатися у трави – веснянки, у гори крутої, в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (а. малишко). інакше кажучи, мови, якої можна вчитися у всього, що зветься рідним краєм – україною. не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжні сини свого народу любили неньку-україну. кров’ю обкипіла вся наша давнина, кров’ю затопила долю україна (леся українка) багато скрутних часів зазнала вона протягом своєї героїчної і трагіч-ної історії. знала поневолення і війни, та знову і знову ставав на її захист україни народ, нищив ворогів і відбудовував міста і села, бо любили справжні українці свою батьківщину попри все. для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба не співати п’яними голосами “ще не вмерла…”, а потім тікати за кордон, щоб “тинятись по чужбинах, аж доки дідько всіх не забере” (в. симоненко). і не обвинувачувати у своїх негараздах інші народи – ніколи цього не робив такий беззаперечний патріот, як тарас шевченко, або о. гончар, що казав: “ми поважаємо патріотизм кожної нації, бо ми самі патріоти”. треба бути відданим їй серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок. головне, пам’ятати “яких батьків ми діти” і любити батьківщину більше, ніж власний добробут. тому я хочу повторити слова в. сосюри: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову і мову її солов’їну. всією душею бажаю: живи, україно, квітни, мужня моя красуне, україна-пісня, україна-воїн, україна-трудівниця!

у страху очі великі

людина, яка чогось боїться, приписує об’єкту своїх страхів непритаманні йому риси, тим самим збільшує свій страх.

футбольний мяч ,моя матуся , лебедине озеро

`ящик [й `а ш ч и к ] , 4б.,6зв., 2скл.

ідкритий,нагол.

2скл., - закр.,ненагол.

я [й, а ]

[й] - приг.,дзв.,м"як.

[а] - гол.,нагол.

щ [ш,ч]

[ш] - приг.,твер.,глух.,шипл.

[ч] - приг., тв.,глух.,шипл.

и[и] - гол.,ненагол.

к[к] - приг.,тв.,глух.

щ`астя [ш ч `а с т`  a ] - 5б.,6зв., 2скл.

1скл., - відкр.,нагол.

2скл., - відкр., ненагол.

щ[ш],[ч]

[ш] - приг.,тв.,глух.,шипл.

[ч] - приг.,тв.,глух.,шипл.

а[a] - гол.,нагол.

с[с] - приг.,тв.,глух.,шипл.

т[т`] - приг.,м"як.

я [a] - гол.,ненагол.