3. Розкрийте дужки і поясніть вибір прийменників: 1. Плани (щодо, по, в, з) (захоплення злочинців). 2. Можливості (у, по, щодо) (одержання засобів для виробництва наркосировини). 3. Вирішити питання (про, по, щодо, із) (застосування прийомів нейтралізації сировини). 4. Відмовити (по, із-за, через, у зв’язку з) (відсутність доказів). 5. Прийняти заяву (згідно з, по, через, із-за) (чинне законодавство). 6. Подати інформацію (по, про, в) (перетин кордону). 7. Заходи (щодо, по, у) (виробництво взуття). 8. Дії (по, щодо, у зв’язку з) (обмін квартири). 9. З’ясувати питання (по, у, через, з, із-за) (розподіл житла). 10. Звітувати (по, про, з) (перебування у відрядженні). 11. Виконати розпорядження (по, у (в), з) управління. 12. Відповідати (по, згідно з, у зв’язку з) (закон). 13. Ув’язнений (згідно з, по, у, за, зі) (стаття). 14. Я прийшов (у, щодо, по, у зв’язку з) (справа). 15. У випадку поширення відомостей (про, по, у справі) (члени родини). 16. Подання прокурора (про, по, у справі) (звільнення з посади). 17. (Згідно з, по, відповідно до) (Конституція України). 18. Покарати винних (по, згідно із, відповідно до) (закон).

ався навчальний рік. разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. багато людей уже вправилися біля городу. дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на .але одного разу ми поверталися з , йшли дорогою повз городи. анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі олексія не викопана картопля. олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. ми не придавали цьому ніякого значення. а від мами анатолій та данило чули, що олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. у олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. а осінь наступає з вранішніми , а незабаром почнуться дощі та заморозки.ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город олексія, щоб зібрати урожай, однокласнику. так ми і зробили. до нас ще приєдналася мама петрика, яка давала вказівки, радила.працювали ми до темряви. зате вже пізно вечором у двір олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. допоміг нам це на машині батько сергія, бо він шофер.олексій не зрозумів одразу, що діється. але потім йому стало все ясно. на очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.розчулений, він щиро подякував усім нам за та увагу до його сім'ї.

жила-була пташка. вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який   попав у пастку мисливця. заєць благав її йому, але тільки одна вона йому . її друзі не хотіли зайчику, та ще й ображали його. бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. вона сама хотіла йому , але вона була дуже слабка і не могла нічим . потім вона полетіла до людських осель і   прохала людей бідному зайчику. ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного   зайця. але один хлопчик тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона йому вибратися із пастки   мисливця. вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.

людське неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

люди, їх мі усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»

бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.

прийшла довгоочікувана зима. діти вибігли на вулицю.  олег та сашко стали ліпити снігову бабу. вони  скатали три снігових грудки  та зліпили тулуб і голову. з  камінців зробили очі,замість носа вставили морквинку.у руки сніговій бабі вони дали  мітлу, а на голову наділи відерце. ой  кумедна вийшла баба!   ще хлопіці люблять  кататися на ковзанах, вони будуть грати в хокей, з"їжджати на санчатах з гірки. вони люблять зиму!