Потрібно скласти складний план до твору ,, Була неділя. Марко мав намір одружитися і поїхав у село Чайки. Там жила Онися, дочка священика. Марко зайшов до хати Прокоповичів, привітався і низько
вклонився хазяйці. І Онися не забарилась. Вона з'явилась у дверях, висока, тонка
та рівна, як тополя. Гість ледь не скрикнув...
На Онисі була картата плахта, виткана квадратиками. Квадратики були заткані
жовтогарячим шовком із білими, як срібло, тонкими обідками. Внизу теліпались
червоні китички завбільшки з волоський горіх. Червона з синіми та зеленими
квітками запаска блищала, ніби жевріла. Вишитий поділ сорочки спадав на
червоні черевики. Ясно-синій шовковий корсет був затканий золотими
квіточками. На чорноволосій голові неначе цвів вінок із квітів. Стрічки вкривали
Онисю до пояса, немов з голови на плечі лився ливцем дощ із стрічок. На шиї
червоніло п'ять разків товстого доброго намиста з золотими дукачами.
Лице в Онисі було оригінальне: зверху ширше, внизу вужче. На високому чолі
неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки. То чорніли тонкі довгі брови. Гострі
кінці довгих брів десь побігли на скроні й там зникали під пучечками квіток. Під
бровами горіли темні, як вугіль, блискучі продовгуваті очі. Лице кінчалось
загостреним підборіддям. Маленькі темно-червоні вуста були випнуті. Матовий
колір обличчя освіжав ледь примітний розлитий по щоках рум'янець.
Онися поставила на стіл тарілку з пиріжками. Через стрічки було видно тонкий,
рівний, як стріла, стан. Марко підбіг до Онисі і поцілував їй руку. Онися сіла на
канапі. Її струнка постать була ніби намальована на килимі ясними блискучими
фарбами "