Складносурядним е речення! А) Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти.
Б)Сумно і смутно людині, коли висихас уява.
В)Споглядаю, як ліс проростае осінньою синню.
Г)Здобути волю-то мій рай.
Д) Лиш у труді живе людина, а без труда її нема.
(треба зробити синтаксичний розбір всіх речень)

життя і творчість катерини білокур є складовою частиною мистецтва україни. художня спадщина відомої народної майстрині вирізняється самобутністю і неповторністю. вона вражає своєю органічністю поєднання професійного і народного. рідкісний талант катерини білокур проявився у декоративному розписі. унікальне за своїми художніми якостями відтворення форм живої природи становить гордість національної культури україни і прикрашає зали багатьох музеїв світу.

якщо б я був інспектором даї, то старанно слідкував би за всіма учасниками руху. вчив би школярів та дорослих виконувати правила переходу проїзджої частини. водіям   не дозволяв порушувати правил. на початку було б багато незадоволених, але потім вони б зрозуміли, що так дороги стали безпечнішими і штрафів на багато менше. я   нізащо не брав би хабарів, бо тоді всі пригоди на моїй ділянці не давали б мені спокою. коли людина знає, що інколи можна порушувати правила, то вона починає це робити часто. 

, я б зміг бути гарним інспектором даї. 

)

-добриднь! мене звати

-дуже приемно,а мне звуть

-напевно,ви прийижджий у нашому мисти.може я можу вам чимось ?

-звисно! будьте ласкави,скажить,де мени знайти вулицу?

-ця вулиця знаходиться недалеко звидси.якщо хочете,я можу проводити вас,мени неважко.

-я буду дуже вдячний вам.

,коли ви

ти.-а ви знаете,що нашого миста дуже давня и походить аж з часив княжойи доби.

-справди? я чув що вашого миста цикава та дуже хотив би познайомитися з неюконкретнише.

-я можу вам з цим.пропоную зустритися зи мною у будь-який час.

-так,я зможу  знайти час,щоб зустритись з вами.

-давайте завтра о 15: 00 на вулици?

-добру я пидийду,до зустричи!

великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар і проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев.  я виходжу зі свого під'їзду             попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки.  іду посеред дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.            ще шість годин вечора, але вже темно.  світяться вікна будинків.  там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ.  мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі.  світиться вікно - значить, кипить життя, значить, там тепло.            ось попереду шістнадцятиповерховий будинок.  на тлі дев'ятиповерхівок воно виглядає своєрідною свічкою.  на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з пам'яткою - котом васьком, який лежить на прилавку.            потім ще одне схоже будівля з кафе на першому поверсі і знову вдома, вдома.все це справа, а зліва проспект з нескінченно снують автомобілями.  іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежну сторону вулиці - так багато машин.  світлофор змушує цей мчить потік на хвилину призупинитися, щоб дати можливість пі перейти вулицю.  і знову шум, світло фар.  рух, рух, рух.            це моя вулиця.  сучасна, галаслива, така, як і багато хто в нашому місті.