Прочитайте текст і виконайте завдання 1─ 4. [1]Бублик, загублений людьми, лежав на землі. [2] Цікава синиця, побачивши хліб,
підлетіла до нього найпершою. [3] Дзьобнувши знахідку, пташка розчаровано
писнула, бо бублик був твердий. [4] Старий грак, поважно опустившись на землю,
підійшов до поживи. [5] Птах, нерозколовши бублика, кинув його у воду і
поївши, описав дугу над калюжею та зник.
Завдання 1─ 4 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише
ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь
1.Дієприслівниковий зворот ужито в реченнях
А 1,2,3 Б 1,4,5 В 2,3,4,5 Г 1,3,5(0,5 б.).
2. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А 2 Б 3 В4 Г 5(0,5 б.).
3. Офографічну помилку допущено в реченні
А 2 Б 3 В4 Г 5(0,5 б.).
4. Одиничний дієприслівник ужито в реченні
А 5 Б 4 В 3 Г 2(0,5 б.).

ось і завершаєтся переодстанній рік мого навчання в школі. зараз у нас шкільні іспити і я дуже хвилююсь. але я думаю, що випускники зараз хвилюються більше, адже їх чекає складний вибір та  прощання зі школою, що стала ніби рідною домівкою. через рік і мені знадобиться вибирати, що робити в житті, яке моє призначення.   я вже зараз починаю вибирати собі майбутню профессію. я захоплююсь компьютерами(технікой чи щось ще напишете) і хочу повязати своє життя з цією сферою. але щоб навчатись і працювати в цій сфері мені потрібно поступити до вищого навчального закладу. я збираюсь дуже добре готуватись до тестів та екзаменів, адже це потрібно мені! сподіваюсь я зроблю правильний вибір і я прикладу   максимум зуссиль аби добитися своєї мрії

  і якщо від себе, готуйтесь раніше - увесь 11клас, а не так як я, з мая місяця))

якби я потрапив у давній київ то обовязково б прихопив з собою відеокамеру та фотоапарат. і ось я у давньому києві найперше я зніму на відео камеру того часних відомих людей.зберу зразки зниклих рослин.знайду стародавні книги.зніму на відео камеру війни битви.це все я забиру з собою у теперішній і ще види сьогодні зниклих тварин.думаю це все змінити уявлення про давній київ.

як я зустрів свого друга?

мої матуся та тато казали часто про своїх друзів: "ми з ними пуд солі з'їли". я розумів, що цей вираз говорить про те, що мої батьки разом зі своїми друзями були у різних складних ситуаціях і залишилися після цього в гарних стосунках. мені здавалося, що друзями можна бути і без "поїдання солі".

але одного разу я зрозумів, чому мої батьки називали таких друзів справжніми.

діло було так. був самий звичайний день, котрий ничим не відрізнявся від інших днів, коли ти з ранку прокидаєшься та йдешь до школи, вчишься, додому та знов такий собі звичайний день. так було і цього разу. коли закінчилися уроки, мені мій приятель сергій запропонував разом йти додому. ми часто так робили, коли уроки у нас закінчувалися в один час.  для мене це було зручно, тому що по дорозі було  весело, ми йшли, розмовляли, сміялися. але цього разу, ледь ми відійшли від школи, нас зупинили декілька хлопців та  почали затівати сварку, але, мабуть, не подобався із нас двох цим хлопцям лише я, і вони запропонували моєму другові йти своєю дорогою, лишивши мене з ними. сергій нікуди не пішов, став поруч зі мною і сказав, що він не кидає своїх друзів у біді. нам тоді не довелося дратися, тому що хлопців розігнав сусід, котрий проходив поруч. але в той час, коли сергій мене не залишив самого, а став поруч, я зрозумів, що зустрів  справжнього друга, з котрим ми вже з'їли малесенький  горшик солі. тепер я розумію батьків, коли вони на моє смішне  питання, як вони зрозуміли, що поруч з ними ті, з ким треба їсти соль, відповідали, що  мені душа сама підкаже, коли я зустріну справжнього друга. от моя душа тоді з п'яток і підказала мені про сергі 

соловейка співає про велике кохання всіх відданих закоханих.

ми почули соловейка у гаю і заслухалися його співом.

раптово морок розірвав ніжний спів соловейка.