майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя берендея, берізку назвали снігуркою. а от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера чорне одержали ім'я подружки-зеленушки. одного разу ми працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.узимку дуб берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. у її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок подружок-зеленушок. крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. а влітку подружки-зеленушки непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом берендеєм або з красунею берізкою снігуркою! узимку все змінюється. темна зелень хвої є до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. от ми й вирішили напередодні нового року прикрасити подружок-зеленушок різнобарвним серпантином. як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з подружок-зеленушок. ялинку хтось на пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. здавалося, вони теж сумували разом з нами. ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. а коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. буде подружкам-зеленушкам нова сестричка
